хє

https://www.facebook.com/groups/bohodukhiv/posts/3509494432601106/?locale=uk_UA


Світлана Самарська


Сиджу на лавочці біля лікарні, виходила купити якихось смаколиків. Навколо краса і благодать. Поряд сидять два хлопчини. Ну, років 15-16 максимум. Передивляться плей-листи на телефоні. Грає знайома пісня.

- Що це? - питає один - ніби чув колись.

Це перекладена на українську і переспівана якимось співаком пісня Кароль. Бо ж донедавна українська була недостатньо драматична для пісень. Недостатньо виразна. Недостатньо експресивна…
Бідна моя мова, як лише над нею не глумилися малороси!
А потім їблиць ракета на голову! Або поряд. І всі пісні, як виявилося, можна перекласти, драматизувати, виразити і так далі! Такими соловейками защебетали, куди там споконвічно україномовним!

- Це «выше облаков», здається, називається, тільки зараз вона перекладена на українську.

Перший ще послухав кілька секунд і каже:

- Українською навіть галіма попса набуває якогось сенсу..

Це просто пісня пісень, а не ранок! Дякую вам, діти! Хотіла пригостити шоколадками, але це вже була би безсенсова галіма попса)