Якщо українська мова вам заважає - ви будуєте чужу державу на українській землі

«Україно» (також відома як «Україна»; первісна назва «Поки кохаєм») — пісня, вперше виконана її автором Тарасом Петриненком у 1987 році на Першому каналі Українського радіо в ранковій інформаційно-музичній програмі.

Хоча пісню вперше було записано у 1987 році, Петриненко створив її раніше, але не наважувався комусь показувати, бо розумів, що її ніде не візьмуть, бо її національна тематика не вписувалася в радянські стандарти, та навіть і сам текст («Ще наша свічка не згоріла») викликав асоціації з тоді ще забороненим «Ще не вмерла Україна». За радянської влади, що дуже упереджено ставилися до всього українського, за цю пісню легко було дістати клеймо «українського націоналіста». Як згадує автор, «тоді можна було любити лише Росію або „совєтскую Родіну“».

Уперше Петриненко записав пісню в домашніх умовах. Сталося так, що цей, власне, робочий запис під робочою-таки назвою «Поки кохаєм» «з подачі» музичного редактора Українського радіо Олександра Васильєва почув Олександр Бутко, який працював тоді заступником головного редактора інформаційних програм. На свій страх і ризик він поставив фонограму в ефір у найближчій ранковій інформаційно-музичній програмі на Першому каналі, яку вів сам. Пісня прозвучала під кінець програми як її кульмінація; плівку запускали за таймером так, щоб вона відзвучала якраз перед сигналами точного часу. То був вчинок мало не героїчний. А що пісня мала нечуваний успіх, переможців, як то кажуть, не судили. Невдовзі було зроблено студійний запис, уже під назвою «Україна», а заразом і кілька коротких інструментальних фрагментів, що стали звучати як музичні заставки Українського радіо.


https://youtu.be/Yv9W-IM83bY?si=99p8W_V9bMp_ssPn

Дороги іншої не треба
Поки зорить Чумацький Шлях
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках

Мені не можна не любити
Тобі не можна не цвісти
Лиш доти варто в світі жити
Поки живеш і квітнеш ти

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг


Поки кохаєм до нестями
Іще не скоро наш кінець
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець

Ще свічка наша не згоріла
Ще наша молодість при нас
А те, чи варте наше діло
То скажуть люди й скаже час

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг

Україно, Україно
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг

Тобі до ніг