mutabor_ua: (абетка 33)
Про цей випадок розповіла освітній омбудсман Надія Лещик.
"Отримала колективне звернення від батьків одного із закладів освіти щодо спілкування недержавною мовою керівника закладу. Батьки, серед яких зокрема військовослужбовці, повідомили, що директор закладу під час виконання посадових обов’язків використовує російську мову, на численні зауваження щодо необхідності використання державної мови не реагує, аргументуючи тим, що їй так зручно спілкуватися. Заявники зазначили, що директор не послуговується державною мовою як під час особистого спілкування зі здобувачами освіти, батьками, працівниками закладу, так і під час заходів, які організовуються у закладі освіти. Також батьки надали відеодокази застосування керівником закладу недержавної мови", - йдеться у повідомленні.

Реагуючи на зверення, освітня омбудсменка для з’ясування обставин справи надіслала лист до засновника закладу освіти громади з проханням повідомити, чи підтверджено володіння державною мовою керівником.

У відповідь орган управління освіти повідомив, що заклад освіти був прийнятий у його підпорядкування у січні 2021 року. Тоді ж керівнику закладу освіти рекомендували підтвердити рівень володіння державною мовою.
Також зазначається, що станом на квітень 2025 року, директор не надала державного сертифіката про рівень володіння державною мовою. За результатами атестації у квітні 2025 року було встановлено її невідповідність займаній посаді директора закладу. Як наслідок вона була звільнена наказом начальника органу управління освіти.

https://censor.net/ua/n3551969
mutabor_ua: (00 мікрофон мова)
У перші хвилини на рідній землі визволений з полону боєць ЗСУ співає "Червону калину". ВIДЕО
Джерело: https://censor.net/ua/v3550830
mutabor_ua: (доброго вечора)
https://m-z-t.dreamwidth.org/111526.html


Злива барабанила
Місяць мерехтів
Ти мене забанила
У своїм житті

Я любитель музики
Для сумних думок
Вічно бути лузером -
Певно це мій рок

Тільки би покликала -
Я б у мить прибіг
Пам'ятником леніна
Впав до твоїх ніг

Задля тебе ладен був
На усе піти
Та до моїх подвигів
Рівнодушна ти

Певно гуру з Індії
Мовив би: "Дружань!
Всі твої страждання - це
Наслідок бажань

А люба прив'язаність
Гірша за тюрму..."
То чому ж так боляче
Бути одному?

Не знаходжу спокою
В серці - наче нож,
Знаю - одинокою
Ти була також

Та не можу стати я
Для тебе близьким
Будеш тільки з обраним
А як ні - ні з ким...

Овочі запечені
Стигнуть на плиті
Певно я приречений
Буть на самоті

Ти мене відрізала
Від себе мечем -
Королеви нехтують
Душами нікчем.

Не тягнула з рішенням -
Дякую тобі
Та мені залишила
Ти зневіру й біль

Скільки раз я пробував
Цей гіркий коктейль
Він стріляє в голову
Як наркокартель

Та журитись нічого -
Я один зі ста
Жизнь моя скалічена
А чия проста?

Бомжик спить між поверхів,
Рвань замість одеж
Він би зрозумів мене
Йому важко теж...

Покладу до кошику
Моркву молоду
Буду вічно в пошуку -
Може і знайду

Світ не гарантує нам
Щастя до небес -
Хтось його отримує,
Хтось блукає без
mutabor_ua: (00 мікрофон мова)
реп

https://youtu.be/kzpsHgHwwyo?si=m4UYVU0Z6Ke19aBg


Вибачай, що я без мату, розкладаю ту русню,
все, що я не досказав, — доскаже Поворознюк!
Моя муза плакала неначе Лобода у сторіс,
та мій голод до правди у цьому пеклі раз у сто зріз!

І тому я! Розклав її детально по поличках!
І знайшов два кольори, які намалював Павличко!
Є! Це реп, яким він і повинен бути!
Літери мої тут нагинають твої букви!

Рими заточені, як домаха,
піджарюємо зомбі і не ходимо до Мака,
зетки лізуть, як комахи та помирають до маху,
урок не вивчили — завдання знищити — домаха!

Пау! Стріляю, як колись на сучих батлах!
Може і не варто, та я бив, як булава там вату!
Зараз ходять не до школи діти, а до бомбосховищ!
І навряд чи мене, сука, заспокоїть Арестович!

Лють виходить з моїх текстів, як з окопу воїн,
окупантам не достатньо глузду, нам же недостатньо
свободи волі!
Будуємо свій корінь!
Я був де завгодно, друже, та ніколи не був в хорі!

Як Костенко словом перемелю раші кості!
Ми поїхали? Та тільки мізками зі злості!
Наші землі не залишимо, відпишемо стусанів,
Медведчук хотів убити Стуса, чи убив він Стуса? Ні!

Тому за ним лінію зігну!
тому душу, немов Жанну Дарк тягне до вогню!
Тому чутно навіть небесам сильний зліва стук,
коли нам співає про червоні мальви Івасюк!

Кляті орки ваші корки разом з вами буде жерти
смерть, бо ви вже зрозуміли хто тут жертва!
Ми вільний народ і свободи Отче задля
поет точе перо, військовий точить шаблю!

Так молода вітка та попробуй нас зламати,
родіна рашистів не жаліє, як зла мати!
Все жене на кулі, пише зетки і мовчить,
діти ходять ніби клони струнко в голові мов чіп!

Волі там не було і немає і не буде зроду!
Які б шмотки не наділи — не сховати робу!
Якщо світ лише вистава, — цю метафору ти чув,
то на кожного бєзрукова є наш Миколайчук!

Моє слово, моя ти єдиная нині зброя,
ми не повинні тут загинути обоє!
Леся Українка знала силу Аполона:
куля зупиняє одного, слово — міліони!
mutabor_ua: (Default)
https://gazeta.ua/articles/sogodennya/_piceriya-ta-nachinka-movoznavec-zlamav-uyavu-pro-nagolosi-u-slovah/1153114


Більшість з нас часто припускається помилок у вимовлянні деяких кухонних термінів.
До таких слів відносять слова "піцерія, начинка, піала, уподобання".
Мовознавець Олександр Авраменко у своєму уроці пояснив, у чому саме полягає помилка і як правильно робити наголоси у цих словах.

"Мова піде про проблемні наголоси у словах, що пов'язані з кухнею. Ну, кожна людина має свої уподОбання. Чи можливо уподобАння? Ні, запам'ятайте, у слові уподобання наголос падає на "о", а не на "а" – уподОбання", – наголосив мовознавець.

Також він пояснив, що дуже часто зустрічається помилка у слові піцерія. Більшість людей вимовляють це слово як піцерІя, роблячи наголос на "і". Насправді ж правильно робити наголос на "е" – піцЕрія.

"Ось ми прийшли до піцЕрії і тепер ви вибираєте нАчинку. Чи начИнку? Ні, все ж таки наголос треба ставити на "а" у першому складі – "нАчинка". А що ж у нас буде на десерт? А на десерт нам принесли фруктовий салат у піалІ. Запам'ятайте, не піАла, а піалА. І, до речі, це ніякий не вибрик моди. Ці слова так наголошувалися завжди", – пояснив Авраменко.



Всі знають, як пишуться правильно дні тижня. Але часто задумуємось як вжити форму слова "четвер".

У місцевому відмінку маємо вживати закінчення "ах" – "по четвергах", "по вівторках". Але краще віддавати перевагу більш органічним варіантам: ходжу на заняття "щочетверга" або "щовівторка.
mutabor_ua: (00 мікрофон мова)
https://gazeta.ua/articles/sogodennya/_zabudte-pro-kanfetu-yak-ukrayinskoyu-nazivati-solodoschi/1154438


тістечко
льодяник
морозиво
цукерки
печиво
корж
пластівці


Слово "бутерброд".
Це запозичене слово з німецької мови. Мовознавець Олександр Авраменко вирішив повернути до життя забутий відповідник слову "бутерброд". Його можна замінити словом "накладанець".
mutabor_ua: 00 mutabor (00 mutabor)
https://gazeta.ua/articles/sogodennya/_10-najuzhivanishih-rusizmiv-yakih-vazhko-pozbutis/1155459


Щоб навчитись говорити красиво українською мовою, варто позбутись в першу чергу слів-паразитів.
До них відносять русизми.
Gazeta.ua пропонує 10 найуживаніших русизмів, які слід назавжди викреслити зі свого лексикону.


Як всігда - як завжди. Це значить, що все нормально або хоч як більш-менш.

Не приймай близько до серця - Не бери близько до серця.

Вибачаюсь - російською кажуть "извиняюсь". Українською — "перепрошую", "вибачте мені", "даруйте", "пробачте". До того ж слово "вибачаюсь" містить колишній займенник "-ся", що був формою від себе — миюся, чешуся. Тож ті, хто кажє "вибачаюсь", ще й ніби вибачаються самі перед собою.

В кінці кінців. Ще одна підступна калька з російської "в конце концов". Правильно говорити "зрештою", "врешті-решт" або "кінець кінцем".

Замерз, замерзла. Залиште в спокої те суржикове "замерзла", яким користуються східні сусіди. Людина не перетворюється на крижану скульптуру, не загинула від холоднечі. Тому слово "замерзла" тут недоречне. Коли людині дуже холодно, варто вживати слово "змерзла", "змерз".

Батюшка і матушка. Так часто називають священика з дружиною. Це помилка, адже "батюшка" і "матушка" — це російські слова. Відповідники українською мовою — піп і попадя, панотець і паніматка. На жаль, через атеїстичну пропаганду в СССР слово "піп" набуло негативного забарвлення і у звертанні до священика нині не використовується. Натомість буде коректно сказати "отець", "панотець", "отче".

Халатне відношення – недбале ставлення (наприклад, до роботи)

Зробити пропозицію – освідчитися.

Незабудки - квіти "Люби мене".

Перчатки - рукавиці або рукавички.


Радянська влада добряче понищила українську автентичну кухню і нав'язала геть інше. Популяризатор української мови Андрій Шимановський каже, що то все радянщина, коли кажемо: вінегрет, оселедець під шубою, олів'є.


Люди так звикли, що забули своє.
Цікаве автентичне слово, про яке багато хто не знає, – кав'яр. Це ікра.
mutabor_ua: (абетка 33)
https://gazeta.ua/articles/sogodennya/_cotiri-slova-na-i-pro-yaki-vi-ne-znali/1161656


В українській мові є чотири слова, які починаються на букву "и".
З 2019 року правопис узаконив ці слова, розповів мовознавець Олександр Авраменко у своєму експрес-уроці з української мови.
"Раніше було золоте правило – слів на букву "и" не буває. Але з 2019 року правопис узаконив кілька слів, що починаються на букву "и".

Перше – службове слово "ич". Наприклад, "Ич який хитрий!", "Ич яка гарна!", - каже Олександр Авраменко.

Друге – дієслово "икати", тобто вимовляти "и" замість "і".

"І третє – допускаються паралельні форми: "ирод" та "ірод", "ирій" та "ірій". Кожен із цих варіантів правильний. Ви спитаєте, хто ж це таке придумав? А я відповім: так українці вимовляли ці слова здавна. Насамкінець лише додам, дбаймо про те, щоб Україна і говорила, і писала грамотно"- додав мовознавець, - підсумував мовознавець.
mutabor_ua: (доброго вечора)
ще раз: ЗСУ визнають, що їм важко, але ворогу ще важче.

Саме тому нам зараз у прискореному темпі викручують руки.

Саме тому нас розхолоджують саме зараз цією лавиною брехні та зради з тієї ж Америки.

Тримаймося!


https://www.youtube.com/live/Q-l5OGUycWw?si=4QHTMhOqqtSIvuOe
mutabor_ua: (абетка 33)
https://texty.org.ua/articles/49463/Zhukov_Nahj_vooruzhat_etyh_khohlov_Chem_bolshe-49463/


Фактически украинцев объявили изменниками, жившими на оккупированной территории. Хоть они оказались под немцами не по своей воле, их бросили.

Стоило только наверху объявить изменниками целый народ, как во всех структурах, особенно в политсоставе, украинцев стали называть предателями. Представьте, что чувствовали эти мобилизованные ребята?!

Как правило, перед боем выступал политрук. У тех же в руках даже оружия не было, а им говорили: «Вы изменники и должны искупить свое предательство кровью. Оружие добудете в бою!»


Кстати, до сих пор «чернобушлатники» официально так морально и не реабилитированы.
mutabor_ua: (абетка 33)
Українські підтексти в радянському фільмі

https://youtu.be/bgAhUricRxg?si=wFw6vhPEWpJWJ06f

Белая лошадь - это намек на Жукова.

https://fakty.ua/142376-kogda-stal-vopros-ob-obespechenii-novobrancev-georgij-zhukov-zayavil-obmundirovyvat-i-vooruzhat-etih-hohlov-vse-oni-predateli-chem-bolshe-v-dnepre-potopim-tem-menshe-v-sibir-posle-vojny-ssylat

«Когда стал вопрос об обеспечении новобранцев, Георгий Жуков заявил: «Обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше в Сибирь после войны ссылать».


28 жовтня 2011

В этом году исполняется 67 лет со дня завершения Восточно-Карпатской операции советских войск, которая увенчалась окончательным освобождением Украины от немецких захватчиков.
ВІДЕО ДНЯ

Малоизвестным остается тот факт, что за несколько тяжелейших месяцев боев на территории освобожденных районов Украины полевые военкоматы мобилизовали сотни тысяч человек, которые, по заявлениям советского командования, собственной кровью должны были «смыть позор пребывания на оккупированной территории». Именно о судьбе этих людей, прозванных в народе «пиджачниками», «черносвитниками» или «черной пехотой», «ФАКТАМ» рассказал доктор исторических наук профессор Виктор Король.


«Подростков силой забирали на фронт, не спрашивая паспорта… на глаз»


— Что же представляли собой так называемые полевые военкоматы?

— В эти структуры входили взвод солдат и два-три офицера. Фактически они возникли по инициативе генерала Николая Ватутина, которого в народе называли «генерал-облава». Подобные формирования действовали в тех краях, где воевал Ватутин, особенно много было таких «военкоматов» во время освобождения Левобережной Украины, в частности Киева и Киевской области. На всех этапах битвы за Днепр войска Первого Украинского фронта несли огромные потери. И от Николая Ватутина поступило предложение набирать в армию молодежь из ближайших сел. Его поддержал Георгий Жуков, имевший статус заместителя Верховного главнокомандующего, что давало ему огромные полномочия. Официальным же поводом стал приказ Ставки Верховного главнокомандующего № 089 от 9 февраля 1942 года, согласно которому военным советам армий и командирам дивизий было дано право неограниченного призыва людей, «проживающих на освобождаемых от оккупации территориях», на военную службу.


*За время освобождения Украины от немецких оккупантов из сел призвали в армию 900 тысяч неподготовленных и необученных бойцов


— Кто в то время подлежал мобилизации?

— Предположим, освобождалось село. Сразу после этого в него входил так называемый полевой военкомат, члены которого ходили по домам в поисках подросшей за два с половиной года оккупации молодежи. И, не спрашивая паспорта, отбирали на глаз. Видят: рослый такой подросток (а ему, может, и 16-ти не исполнилось, и он никак не подходит под категорию призывника) — мобилизуют. Полевые военкоматы забирали также бывших солдат Юго-Западного фронта, отпущенных немцами из плена в 1941 году (всего их набралось около 277 тысяч). Документы свидетельствуют о том, что они не были коллаборантами, а просто вернулись к своим семьям.

Во время поездок по местам работы полевых военкоматов мне довелось общаться с местной жительницей Татьяной Барабаш, принимавшей участие в боях за Днепр в районе Букрина в качестве санинструктора. «Врываясь в дома, забирали не только подростков, но и чудом уцелевших мужчин. И каждый, уходя воевать, как правило, надевал старую фуфайку, надеясь, что новая еще пригодится в хозяйстве. Все думали, что вернутся домой. Из еды брали с собой ломоть хлеба и шмат старого сала. А через день-два мы уже хоронили их в братских могилах по 200 человек с этими же торбочками и в этих же черных фуфайках. В тех местах были глиняные яры, а по краям яров стекали ручейки, полные крови», — рассказывает женщина.

К моменту битвы за Днепр набралось около 300 тысяч таких мобилизованных, а всего в процессе освобождения Украины из сел призвали 900 тысяч неподготовленных и необученных бойцов.

Перед началом форсирования Днепра в селе Требухов прошло заседание Военного совета штаба фронта. Воспоминания о нем сохранились благодаря офицеру по особым поручениям командующего Первым Украинским фронтом Николая Ватутина Юрию Коваленко. Когда на этом заседании решался вопрос, во что одеть и чем вооружить 300 тысяч мобилизованных новобранцев, как их хоть немного подготовить, научить заряжать винтовку, будущий «маршал Победы» Георгий Жуков заявил: «Как во что? В чем пришли, в том и воевать будут! Автоматическим оружием этих людей не вооружать! У них же за спиной заградотряды! Дай им 300 тысяч автоматов — и от заградотрядов ничего не останется. Они всех перекосят и чкурнут к немцам. Трехлинейку им образца 1891 года!»

Тогда заместитель командующего Первым Украинским фронтом по тылу генерал Кулешов сообщил, что на складах имеются в наличии только 100 тысяч трехлинеек, а генерал Константин Рокоссовский предложил отправить в Москву курьера, чтобы описать в Ставке Верховного главнокомандующего ситуацию и попросить помочь с вооружением и формой. И тут Жуков не выдержал и заявил: «Зачем мы, друзья, здесь головы морочим. Нах… обмундировывать и вооружать этих хохлов? Все они предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать». В ответ Рокоссовский сказал, что «это — геноцид», и дал указание сообщить о подобных планах в Генштаб. Однако Ватутин перехватил эту инициативу, заявив, что «не хочет портить отношения с Жуковым из-за этой молодежи».


«Вооруженных кирпичами детей бросали в атаку, чтобы заставить немцев израсходовать свой боезапас»


— Как сложилась в дальнейшем судьба этих новобранцев?

— Приведу воспоминания писателя-фронтовика Анатолия Димарова, вкусившего все тяготы, выпавшие на долю солдата-»чернобушлатника»: «Никаких медкомиссий не было. На фронт забирали калек и больных. Я уже в 20 лет был инвалидом, слепой и глухой от контузии — все равно взяли. И погнали нас на немецкие пулеметы, знаете, с чем? С половинками кирпичей! Мы не были обмундированы, вооружены. Нас гнали целый день по лютому морозу и пригнали в местечко, разрушенное до основания. Выдали половинки кирпичей, показали громадный водоем, скованный льдом, и сказали ждать сигнала — ракеты. А когда она взлетит, дружно высыпать на лед и бежать на врага, который засел на противоположной стороне за крепким ограждением, и выбивать его оттуда… полукирпичинами! А он пусть думает, что это… гранаты.

Назад повернуть никто не мог, потому что нам показали хорошо оборудованные окопы, в которых через каждые три шага сидели смершевцы с нацеленными нам в спину пулеметами. Меня спасло лишь то, что я уже порох нюхал и бежал не в первом ряду, а в пятом. Мы добежали метров за сто от того ограждения, немцы нас подпустили. Вы представляете, голый лед, спрятаться негде! И как ударили из пулеметов кинжальным огнем! Ребята передо мной падали, как подкошенные, я тоже упал и лежал, а солдат передо мной аж вертелся от пуль, которые в него попадали. Все время на меня наползал… Потом немцы начали стрелять из минометов. Слышали о таких минах, которые называли «квакушками»? Падает, ударяется о лед, не взрывается, а подскакивает вверх метров на четыре-пять, тогда взрывается, и осколки идут вниз. Как меня теми осколками не убило?.. Затем взрыв — и черная яма, в которую я провалился. Меня санитары так и подобрали: с намертво зажатым кирпичом в руках».

Димарову очень повезло. Ведь почти все ребята, которых забирали полевые военкоматы, погибали в первом же бою. С какой целью все это делалось? Так выявляли огневые точки врага, провоцируя немцев выстрелить в безоружных людей свои боеприпасы перед началом основного сражения.

Во время съемок документального фильма «Цена Победы» мне приходилось общаться с немецкими ветеранами, которые приезжали в Украину исследовать свои солдатские захоронения. Когда мы спрашивали их об этих боях, в ответ звучало одно и то же: «Даже нам было жалко подростков. Когда видели, что их стадом гонят, без оружия, рука не поднималась. А те, кто сидел у пулеметов и вынужден был стрелять, старались попасть по ногам. Другие сходили с ума или отпрашивались от такой бойни, этой страшной миссии». Вот так это действовало даже на врага, потрясенного подобной жестокостью.

— Крупные потери в битве за Днепр объяснялись желанием добиться победы любой ценой…

— Тем не менее у Красной армии была возможность освободить Киев без таких ужасных потерь. Тогда войска Центрального фронта под командованием Константина Рокоссовского уже захватили плацдармы в районе Лютежа и Вышгорода общей протяженностью 22 километра. Столицу Советской Украины с минимальными потерями готовы были взять непосредственно бойцы 60-й армии под командованием нашего земляка генерала Ивана Черняховского, о чем Рокоссовский доложил Йосифу Сталину. Вождь позвонил Жукову, члену Военного совета Хрущеву и генералу Ватутину. Все трое высказались категорически против предложения Рокоссовского. Ведь на кону стояла честь взятия Киева. Тогда Сталин сообщил Рокоссовскому: «Им на месте виднее» — и приказал сделать разграничительную полосу. В результате этого часть Украины, включавшая Киев, досталась Воронежскому фронту под командованием Ватутина с последующим его переименованием в Первый Украинский фронт.

Вспоминая о заседании военного совета в Требухове, Юрий Коваленко рассказывал, что, когда встал вопрос о возможности взятия Киева войсками Черняховского, Жуков заявил: «Героем Киева должен быть русский, а не какой-то красавчик-хохол! Героя за Киев получит не Черняховский, а Ватутин! Поэтому следует немедленно дать команду Черняховскому сбить пыл наступления».

Справедливости ради отмечу, что Ватутин был тоже родом из Украины. По его признанию, во время учебы в Полтавской школе пехоты ему посоветовали изменить фамилию с Ватутя на «русскую» — Ватутин как более перспективную для военной карьеры.

В свое время я общался с Героем Советского Союза Петром Евсеевичем Брайко, командовавшим партизанским отрядом в соединении Ковпака. Он мне так и говорил: «Наше командование по дурости положило за Киев полмиллиона человек!» До начала мясорубки на Днепре 60-тысячная армия Ковпака расположилась на северо-западе от Киева. Бойцы только что вернулись из рейда по Западной Украине и, по словам Брайко, «томились от безделья». А могли ведь навести переправы и переправить огромное количество бойцов незаметно от немцев, которых в тот момент на северо-западе было не очень много. Для сравнения, во время переправы через Днепр в районе Букрина и Лютежа у наших солдат не было понтонов. Они вынуждены были плыть под огнем противника на плащ-палатках, набитых соломой, которые впитывали воду и шли на дно через сотню метров.

— Полевые военкоматы работали только на территории Украины?

— Совершенно верно. Ни при освобождении России, ни в Белоруссии, кроме единичных случаев, такой практики не было. Не стоит забывать о том, что набор «чернобушлатников» проходил и на Правобережной Украине. По сути, это был геноцид украинского народа, ведь было поголовно истреблено много молодежи, подросшей за годы оккупации. Фактически украинцев объявили изменниками, жившими на оккупированной территории. Хоть они оказались под немцами не по своей воле, их бросили.


Стоило только наверху объявить изменниками целый народ, как во всех структурах, особенно в политсоставе, украинцев стали называть предателями. Представьте, что чувствовали эти мобилизованные ребята?! Как правило, перед боем выступал политрук. У тех же в руках даже оружия не было, а им говорили: «Вы изменники и должны искупить свое предательство кровью. Оружие добудете в бою!» Кстати, до сих пор «чернобушлатники» официально так морально и не реабилитированы.

словник

Friday, 7 March 2025 07:25
mutabor_ua: (доброго вечора)
https://slovnyk.ua/index.php


ОСЕРДЯ, я, с. 1. Основна внутрішня частина деяких приладів, апаратів, виробів і т. ін. Саморобний трансформатор має осердя з пластин.. товщиною набору 25 міліметрів (Знання.., 9, 1967, 32); Осердя кабеля; // Внутрішня частина олівця. Богдан подав.. відстрочку. Військовий.. прочитав. Після цього мовчки взяв гранчастий олівець з червоним осердям і за мить товста червона смуга лягла навскіс через увесь бланк (Гончар, Людина.., 1960, 29).
2. рідко. Основа суцвіття і супліддя деяких рослин. На свіжому зволоженому осерді [кукурудзи] серед порожніх комірок вощаного кольору блиснула зернина (Вол., Озеро.., 1959, 46).
3. анат. Замкнене утворення навколо серця; перикард.


ТИСНЯВА, и, ж . 1. Безладний рух, штовханина у великій тісноті, у натовпі. Ніхто вже не керував переправою. На мосту панували тиснява, безладдя і лайка. Вози наскакували на вози, в бійці зчеплювалися стрільці й погоничі, хури й худоба летіли у воду (Стельмах, II, 1962, 243); Тиснява у дверях. Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями і з скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (Головко, ІІ, 1957, 319); «Чаєнята» [дітлахи-футболісти], мов бджоли, кидаються до воріт і починають бити Бориса Кулика. Тиснява, метушня, кров на губах... (Чаб., Катюша, 1960, 35); // Скупчення величезної маси людей або предметів де-небудь. Тиснява була така, що згуслі під стелею випари капали на людей (Тулуб, Людолови, II, 1957, 259); Попереду, в густій тисняві рейок, колій, вивернутих шпал - скільки видно було - безліч покалічених і вцілілих вагонів (Коз., Листи.., 1967, 14); // кого, заст. Велика кількість людей; натовп. На першому місці король возсіда, Ліворуч посланник турецький,.. А далі магнати, лицарство й навкруг - Ватага придворців і тиснява слуг (Стар., Поет. тв., 1958, 211).
2. Відсутність простору, нестача вільного місця; тіснота. Пісня бриніла і в обвіяному вітрами нагірному старому місті, і на привільній степовій Шулявці, і в задушливій тисняві Подолу (Смолич, Мир.., 1958, 68); Полкове знамено то шугало червоною птицею в тисняві нетрів зеленого лісу, то знову виривалось на простори (Гончар, III, 1959, 442).


ШТОВХАНИНА, и, ж., розм. Безладний рух, штовхання в тісноті, в натовпі. Серед метушні, гамору, крику, страшенної спеки, штовханини, огидної вокзальної пилюки бігає дівчинка років шести (Тют., Вир, 1964, 161); Прокинувся я від штовханини в купе. Поїзд ще стукотів на стиках колій (Чаб., За півгодини.., 1963, 15); Софія Карлівна стояла сама собі серед вигону, стежачи з-під панами за штовханиною біля колодязя (Гончар, Таврія, 1952, 150).
mutabor_ua: (00 мутабор mutabor)
Мені казали, що вдова Уїзербі може бачити духів. Тож я пішов прямісінько до неї. Та метка і жвава добродійка скуповувала й перепродувала ношений одяг. Але яке нещастя! Зір у неї погіршав, і тепер вона не бачила привидів.

— Що ж мені робити? — забідкався я, звертаючи увагу на купу нечистокровних цуценят, що хапали мене за ноги.
— Річ проста, — пояснила вдова Уїзербі.
— Спаліть купу старого взуття. Найнадійніший засіб вибавити привида.

Якась нісенітниця, подумав я, але ж був у відчаї. Вдова попорпалась у ганчір'ї та старому мотлосі й накинула мені все старезне, перелагоджене взуття, що знайшлося.

— Вам також не обійтися без собаки, — додала вона.
Брови мені полізли угору.
- Собаки?
- Авжеж, - потвердила старенька. — Як ви без собаки довідаєтесь, прогнали привида чи ні? Гончаки бачать їх. А дворняги ще краще. Тільки дворняга нашорошить вуха і замре у стійці, наче мисливський собака, — так і знайте: десь
поблизу привид. Тоді паліть ще старе взуття.

Отож купив я у неї ще й клаповухого цуцика і повернувся на ферму з кошелем старого взуття в руках.
-----------
СІД ФЛЕЙШМАН - ЧУДЕСНА ФЕРМА МАКБРУМА
http://shron1.chtyvo.org.ua/Fleischman_Sid/Chudesna_ferma_Makbruma.pdf
-----------

КЛАПОВУХОГО ))

КЛАПОВУХИЙ, а, е. Який має великі, відстовбурчені вуха; капловухий. Гостям служили Рустем та хлопець Бекір, тонкий, високий і клаповухий (Коцюб., II, 1955, 126); Капітан посміхається і показує фото... тупорилого, клаповухого здоровенного пса (Рад. Укр., 20 .VI 1962, 3).
mutabor_ua: (шевченко мова кацапи лихі)
«Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933: Поезія—проза—драма—есей» — антологія творів українських поетів та прозаїків 1920-1930-х років.
Антологія впорядкована українським літературознавцем Юрієм Лавріненком і видана в 1959 році у Парижі з ініціативи і коштом Єжи Ґедройця.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B5_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_(%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F)
mutabor_ua: (00 мутабор mutabor)
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.

Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.

Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.

Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.

Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.

Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.

Сергій Жадан


https://www.youtube.com/watch?v=Q2dsK_od6qA
mutabor_ua: (доброго вечора ми з України)
західним країнам: промийте мізки, якщо хочете жити

"скільки ви протримаєтеся, якщо ми ляжем?" (с)

от просто цікаво


mutabor_ua: (00 мутабор mutabor)
Ой, як же було ізпрежди віка Ой, дай Бо[г].
Ой, як не було неба і землі Ой, дай Бо'
. А тільки було синєє море Ой, дай Бо'.
На тому морі горіли огні Ой, дай Бо'.
Коло тих огнів сиділи святи. Ой, дай Бо'.
Радять радоньку, кого в море послать. Ой, дай Бо'.
Ой, пойди, Петро, по море на дно Ой, дай Бо'.
Та достань Петро жовтого піска Ой, дай Бо'.
Та посіємо по всьому світу, Ой, дай Бо'.
Щоб уродилось небо і земля Ой, дай Бо'.
Небо зорями, земля квітами Ой, дай Бо'.


Коло Раю: «Ой же як було із прежди віку». Аранжування – Уляна Горбачевська
https://youtu.be/FrCLi18wqiU?si=z95Q3AMG3cGkncdo
mutabor_ua: (череп та Тризуб)
Повітряна тривога,
перейди до Таганрога,
з Таганрога до Пітера
та на бункерного підара.

Я пишу цей пост завдяки тому, що мене захищає ЗСУ.
Героям слава!

Мова

Thursday, 2 January 2025 21:52
mutabor_ua: (Default)
За українську мову людей депортували, відправляли у в'язниці, на тортури, у заслання. Так, мова для мене важлива і як інструмент донесенні думок вона все більше мені подобається. Скажімо так: чим більше користуюся - тим більше подобається.
mutabor_ua: (00 мутабор mutabor)
Княпати! )) Княпати!! )))
Це дієслово мені подарував Олексій Ковжун з каналу "Ґрунт" -- https://www.youtube.com/@grntmedia
mutabor_ua: (00 мутабор mutabor)
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!


2 травня 1890 р.

https://youtu.be/R39uVPsusEI?si=0bjK5w_D36tgvkig
mutabor_ua: (Default)
ЗНІЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.,
ЗНІТИТИСЯ, знічуся, знітишся, док.

1. Згинаючись, пригинаючись, зіщулюватися, скорчуватися. Лукія знічувалась, втягала голову в плечі і тоді була дуже подібна до малої пташки, яка самітно й скорботно сидить на перекладинці в клітці (Донч., III, 1956, 65);
Він уже знітився, скулився, щоби повзти поміж корчі малиннику, що в тім місці притикали до стіни будинку (Фр., VII, 1951, 127);
Йому стало враз тоскно, він увесь внутрішньо знітився і щиро шкодував, що не послухався матері (Багмут, Опов., 1959, 22);
* Образно. Вечір настав швидко. На селище впала тінь навколишніх лісів, і воно притихло й знітилось у своїх нужденних халупках (Кол., На фронті.., 1959, 192).

2. перен. Відчувати збентеження, ніяковіти від чого-небудь.
Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (Стельмах, І, 1962, 335);
Навіть при місяці помітно було, як кров залила Марині лице. Знітилась дуже. Не мовивши слова, крутнулась і побігла в намет (Головко, І, 1957, 454).

3. тільки 3 ос., рідко. Зменшуючись, ослаблюючись, зникати, припинятися.
Зблідли, знітились язички полум'я в багатті (Коз., Зол. грамота, 1939, 82).
mutabor_ua: (доброго вечора ми з України)
Який не вживає спиртних напоїв.

Він був непитущий, працьовитий господар (Гр., І, 1963, 402);

Я непитущий, в карти не гуляю (Мур., Бук. повість, 1959, 75);

Непитущі зосталися і розмовляли (Мирний, IV, 1955, 191);

Для непитущих в його пивній знайдеться куточок (Шиян, Баланда, 1957, 83).
mutabor_ua: (00 мікрофон мова)
Вот прихожу я, скажем, со своими парижанами в парфюмерную лавку или ещё куда, где продавщицей работает какая-нибудь, как их называют - petite souris de Paris - парижская мышка: это значит, худенькая такая, бледная, без этих наших бровей с декольте.

И вот я, допустим, расплачиваюсь, и видно, что у меня иностранная карточка, или я прошу мне пробников отсыпать побольше, чтобы друзьям дома раздать, а мышка, конечно, спрашивает:

- Вы, месье, из какой страны, пардон?

А я так вызывающе:

- Киев, Украина.

А она глаза распахивает:

- А можете сказать что-нибудь на вашем языке? А то я вот греческий могу узнать, даже шведский немножко, а украинского языка я никогда не слыхала.

А я не знаю:

- Что же мне сказать, мадемуазель? Чтобы со смыслом, не просто так.

А она тогда:

- А вы расскажите в двух словах о своей стране. Тогда это будет правильно и понятно.

Тогда я так вздыхаю, делаю влажные украинские глаза, напускаю в голос этого нашего карего бархату и говорю:

- Що ж тобі, сонечко, про нас сказати? Сказати тобі, як ми скучили? Скільки століть нас ганяло по Азіях, скільки мільйонів діток ненароджених - через сусідів, мокшан з поросячими очима? Якби ж ти знала, рибонько, як тепер тяжко вертатися сюди, до людей! Ми ж були з вами колись одна Європа - а тепер ми вам якісь дикуни, а ви нам - точнісінько ельфи...


А она всплескивает руками:

- Боже, как красиво! Вы же не говорите, вы же поёте!

И только за два квартала оттуда мои французы решаются заговорить:

- А что ты ей читал? О чем? Какой текст?

И я важно говорю:

- Олег Жадан. Поэма "Издрык".

И они так тооооонко повторяют, аккуратно так, как будто на цыпочках:

- Точнисинько. Точниииисинько.
mutabor_ua: (00 навушники слухай українське)
*

Співаник — книжка, що містить тексти пісень, та можливо ноти, акорди. Є аналогом хрестоматії в музиці. Пісні зазвичай відбирають тематично — наприклад: пісні УСС, УПА, естрадні пісні, колядки та подібні.

*

ТНМК (Танок на Майдані Конго) - "Гранули"

https://youtu.be/cg7U3geahQw?si=r6qTSOZLb7QLLFXd


Індіанці зійшлися в танці,
Зима закінчилася рано вранці,
Танок – це коли у колі танець,
У такому випадку я – індіанець.
Все мене цікавить, все мене турбує,
Якщо прислухатися, я трохи чую,
Я відчуваю запах,
Я повертаюся до лісу на курячих лапах.
Мені цікаво, чи додає багаття віри?
Чи гріє взимку ведмежа шкіра?
Чого вони лякалися? Чого чекали?
На що сподівалися? За кого себе мали?
Як воно? Життя біля вігвама?
На кого полює тато? Що готує мама?
Мій мозок перебуває у прострації -
Недостатньо інформації.


Приспів:
Танули, як льоду гранули ми
І краплі зими розтанули... (2)


Ведмеді попрокидались по берлогах,
Прийшла весна, зняла облогу.
Ось я дивлюся в небо ведмежими очима:
Що це за плями, що пропливають мимо?
Мене цікавить все: що, де, коли і як?
Моя ведмежа лапа, яка вона на смак?
Зв'язок втрачається, картина млява,
Так це чи не так - це лише моя уява.

Поглянь, птахи вертаються додому.
Як вони знають, що саме сюди дорога?
І як долають вони свою печаль зимову?
Чи розуміють, що дивитись вниз – справа бога?
Якщо ти у повітрі, за кого себе маєш?
І звідки знаєш, що в тобі ця сила?
Про що ще мріяти, коли розкриті крила?
Що ти відчуваєш? Що відчуваєш?

Приспів.

Там, де був сніг - чорна вода по формі ніг,
Якби цей слід говорити міг,
Я б устиг спитати: "Що із нами стане?"
В тих, хто був раніше за усіх.
Весна чекає сигналу, щоб почати,
Але чого чекати? На що чекати?
Мій мозок перебуває у прострації -
Недостатньо інформації.

Приспів.

https://www.pisni.org.ua/songs/279899.html
mutabor_ua: (00 мікрофон мова)
закОлення - с., заст. Обряд принесення в жертву богам живої істоти, яку заколюють на жертовник.
mutabor_ua: (Шевченко)
Вживання дієприкметників активного стану з -уч-, -юч- не рекомендовано нормами сучасної української мови. Замініть захоплюючий на один з варіантів: феєричний, захопливий — який дуже захоплює, зацікавлює, викликає потяг до себе; захоплювальний — призначений для захоплювання.

*

ОСЛІН, -лона, ч. Переносна кімнатна лава для сидіння. Сидить батько кінець стола, На руки схилився,.. Коло його стара мати Сидить на ослоні, За сльозами ледве-ледве Вимовляє доні (Шевч., І, 1963, 25); Газдині давали лад всередині хати: мили столи, лавиці, ослони (Хотк., II, 1966, 37); Крім стола, в кімнаті був невеличкий ослін, на якому сидів комбат (Дмит., Наречена, 1959, 119).

Лава, лавка, ослін, ослінчик, діал. вуслінець, скамниця, (від грец. σκαμνί(ον)) або сидячка — вид меблів, призначений для сидіння. Дошка або кілька дощечок на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь.

*


ОБЛУДА -и.


ж. Удавання, лицемірство задля обдурювання; обман (у 1 знач.). Приклади

Той голосочок Облуди не знає, Ним само серденько Мовить-промовляє. (Уляна Кравченко)
Яке життя, які діла і люди В його оповіданнях нешвидких, Яка дорога чесна, без облуди, Вела бійців у нетрях лісових! (М. Рильський)
Треба ранiш кiлькох крапель кровi на землi, iнакше буде облуда, iнакше однаково все буде брехня.... (Б. Антоненко-Давидович)
Він дивився в хитрі ханські очі і розумів, що всі ці облесливі слова, приязні усмішки, кивання головами – то все облуда, обман. (В. Малик)
Тоді .. нарешті перестануть [люди] брехати, лицемірити, ставити ближньому підніжки, красти. Ні фальші, ні облуд. (В. Чемерис)
Він [Марк] тільки показав мені, який дочасний цей світ. Од облуд гірких житейських він мене звільнив. (Валерій Шевчук)

ж. і рідше ч., розм. Про нещиру людину; лицемір. Приклади

Сей Іуда Недаром пильно так біжить! Когось-то тра оклеветати [оббрехати], Комусь-то хоче ся облуда Під ноги камінь підложить! (І. Франко)
Де він пропадав, облуда кручений, не знаю. (І. Цюпа)

Уживається як лайка. Приклади

Колумба схрестила на грудях руки й запитала знову ще з більшим викликом: – І чи довго ще дуритимеш ти нас, безсоромна облудо?! (Н. Королева)

ж., розм. Те, що відчувається, уявляється, привиджується; примара (у 1, 2 знач.), мана (у 1 знач.). Приклади

[Лицар:] То був порив остатній, він показав, що крил моїх нема, що то була якась мана, облуда, немов я чув їх в себе за плечима. (Леся Українка)
Мені здавалося, що в той вечірній присмерк на мене нахлинула якась облуда. (М. Чабанівський)

ж., діал. Зовнішній вигляд; оболонка (у 1 знач.). Приклади

– Не суди мене по облуді, не дивись на мене як на старого воркотуна, котрий одно бурчить. (Панас Мирний)
– Ти помиляєшся, мамо. Я ж бачу: він так шанує, так жаліє, так кохає тебе. – “Шанує”, “жаліє”, “кохає” саму облуду мою. (Л. Яновська)
Ненатлий дух часу, усепоїдучий, розлущивши серце, облуду лишив. (П. Мовчан)
Готували тоді так звані м'якини – товкли просо, відділяли від нього саму облуду, а потім заливали водою і варили. (з мемуарної літ.)
mutabor_ua: (00 мутабор mutabor)
ПричИна, розм. порОблення — забобон, заснований на вірі деяких людей у можливість хвороби, нещастя, заподіяних чаклунством.
mutabor_ua: (доброго вечора ми з України)
Обслуговують російською мовою: куди поскаржитися на правопорушення - https://gre4ka.info/zhyttia/obslugovuyut-rosijskoyu-movoyu-kudy-poskarzhytysya-na-pravoporushennya/

Мовний омбудсмен пояснив, як правильно оформити скаргу - https://imi.org.ua/news/movnyj-ombudsmen-poyasnyv-yak-pravylno-oformyty-skargu-i60370

Рекомендації щодо оформлення та подання скарг - https://mova-ombudsman.gov.ua/news/rekomendatsii-shchodo-oformlennia-ta-podannia-skarh


Щоб прискорити швидкість та підвищити якість розгляду скарги, у ній має бути вказана інформація про суб’єкт (юридична особа, фізична особа-підприємець, посадова особа чи працівник тощо), дії або бездіяльність якого оскаржуються (найменування юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, реєстраційні дані з державних реєстрів (ЄДРПОУ/ІН), контактні дані, відомості про конкретних посадових осіб чи працівників). Всі необхідні відомості містяться в рахунках-фактурах, накладних, фіскальних чеках, інших платіжних документах, або у куточках споживача.
mutabor_ua: (00 навушники слухай українське)
https://ratomira.dreamwidth.org/1627529.html


Языковые наблюдения


В Днепре с одной стороны стало больше украинского языка (мамы с маленькими детьми по-украински разговаривают, особенно если интеллигентные, вся сфера обслуживания - украиноязычная, прям заметно больше людей перешли на украинский язык), с другой стороны много переселенцев, которые говорят только по-русски и даже не пытаются хотя бы каким-то суржиком.

Уже можно даже именно по этому понять, местный человек или нет.

Я ж говорю с незнакомыми людьми только по-украински, не переходя на русский.

Если человек тут же пытается подстроиться, хотя бы на суржик переходит, какие-то украинские слова вставляет, - это местный из Днепра (либо может быть из Запорожья/Запорожской области).

Если человек говорит только по-русски, когда с ним говорят на украинском, то это либо старая пенсионерка-комсомолка родом из рашки, либо харьковские, либо донецкие-луганские, и то не все, а скорее "ждуны".

Вот эта тонкая грань: если с тобой незнакомые люди говорят по-украински, а ты принципиально отвечаешь по-русски, то воспринимаешься как "рашкождун" и вата.

Еще такой момент: в Днепре много военных и все, кого я видела, говорят по-украински.


https://youtu.be/-lJKm0mL4B0?si=bbQnygyTn6WeTxml
mutabor_ua: (серце велике мова)
https://www.facebook.com/svitlana.balukh/posts/pfbid033iC7NVQZzJnW4ZXtkGzeX7CetNmgWhBQoY8F6LahFkK2GvGXcwmHAwLjnZ6UCKjJl


Вони їй казали – бабо, росіяни підійшли до села;
Хапайте свого кота і залазьте у бус.
Та відмовляла – шо я, кобила стара…
Рятуйте дітей та дівчат,
Я вже тут переб’юсь…

Баба спускається в льох, соває огірки,
Відкочує діжку з мотлохом, купу корит;
Там двері – залізні засови та срібні замки.
І за дверима хтось ланцюгами гримить.

Не думала – каже баба – що доживу.
Сімдесят з гаком років – а знову пруть.
Йди – лиш не городами, бо прокляну,
Будеш нам наближати «путін капут».

Кіт бабин шипить, у вікнах тріскає скло.
Танки гуркочуть і сунуть поміж домами.
Росіяни заходять в село.
З льоху виходить пес із трьома головами.


©Домініка Козловська

mutabor_ua: (00 мікрофон мова)
Замініть скальковану конструкцію так як, коли мовиться про пояснення, причину, на стилістично кращий варіант: бо, через те що, тому що; оскільки, позаяк.

~ ~ ~

Чужу мову можна вивчити за кілька років, а свою варто вчити все життя

Профіль

mutabor_ua: (Default)
Мутабор

На Сторінці

May 2025

S M T W T F S
    123
4 56 78910
111213 14151617
18192021222324
25262728293031

Style Credit

Syndicate

RSS Atom