ЗНІТИТИСЯ

[mutabor_ua]

ЗНІЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.,
ЗНІТИТИСЯ, знічуся, знітишся, док.

1. Згинаючись, пригинаючись, зіщулюватися, скорчуватися. Лукія знічувалась, втягала голову в плечі і тоді була дуже подібна до малої пташки, яка самітно й скорботно сидить на перекладинці в клітці (Донч., III, 1956, 65);
Він уже знітився, скулився, щоби повзти поміж корчі малиннику, що в тім місці притикали до стіни будинку (Фр., VII, 1951, 127);
Йому стало враз тоскно, він увесь внутрішньо знітився і щиро шкодував, що не послухався матері (Багмут, Опов., 1959, 22);
* Образно. Вечір настав швидко. На селище впала тінь навколишніх лісів, і воно притихло й знітилось у своїх нужденних халупках (Кол., На фронті.., 1959, 192).

2. перен. Відчувати збентеження, ніяковіти від чого-небудь.
Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (Стельмах, І, 1962, 335);
Навіть при місяці помітно було, як кров залила Марині лице. Знітилась дуже. Не мовивши слова, крутнулась і побігла в намет (Головко, І, 1957, 454).

3. тільки 3 ос., рідко. Зменшуючись, ослаблюючись, зникати, припинятися.
Зблідли, знітились язички полум'я в багатті (Коз., Зол. грамота, 1939, 82).