Сучасна українська поезія

https://www.facebook.com/svitlana.balukh/posts/pfbid033iC7NVQZzJnW4ZXtkGzeX7CetNmgWhBQoY8F6LahFkK2GvGXcwmHAwLjnZ6UCKjJl


Вони їй казали – бабо, росіяни підійшли до села;
Хапайте свого кота і залазьте у бус.
Та відмовляла – шо я, кобила стара…
Рятуйте дітей та дівчат,
Я вже тут переб’юсь…

Баба спускається в льох, соває огірки,
Відкочує діжку з мотлохом, купу корит;
Там двері – залізні засови та срібні замки.
І за дверима хтось ланцюгами гримить.

Не думала – каже баба – що доживу.
Сімдесят з гаком років – а знову пруть.
Йди – лиш не городами, бо прокляну,
Будеш нам наближати «путін капут».

Кіт бабин шипить, у вікнах тріскає скло.
Танки гуркочуть і сунуть поміж домами.
Росіяни заходять в село.
З льоху виходить пес із трьома головами.


©Домініка Козловська