Буржуазна літера Ґ

Давнє походження: походить від кириличної «г» з гачком (Ґ), запозичена з румунської/молдавської абетки для передачі вибухового [g] (як у «give»).

XIX ст.: «ґ» активно вживають галичани (О. Барвінський, І. Франко, М. Грушевський). У Наддніпрянщині рідше, бо там [g] часто переходив у [ɦ].

1876–1904: Емський і Валуєвський укази забороняли «малоросійську» абетку, але в Галичині «ґ» закріплюється в правописі «Залізняка» (1893).

1928: Харківський правопис (скрипниківка) офіційно вводить «ґ» для всієї УСРР: ґудзик, ґатунок, аґрус тощо (близько 200 слів).

1933: Сталінський наказ про «російщення» — «ґ» замінюють на «г» (ґудзик → гудзик). Ліквідовано як «буржуазно-націоналістичний» елемент.

1990: Відновлено в «Українському правописі» (зокрема 1993, 2019). Сьогодні «ґ» — маркер мовної ідентичності й опору русифікації.